Конкурс есе «Я – європеєць»

                                         
Конкурс "Я - європеєць"
 Відомості про автора:

Крицкалюк Софія Ігорівна,13 років
учениця 8 класу
Рибненської загальноосвітньої школи  I-II ст.
с.Рибне
Косівський район
Івано-Франківська область
Керівник-вчитель історії і права Атаманюк Наталія Василівна

                  «Я- європеєць»
  Ми знову почали писати свою історію. Які барви переважатимуть на скрижалях цієї історії? Куди буде спрямована енергія нації? Яку державу збудуємо ми? Шановані в Україні і за її межами люди дають свої прогнози. У них різні погляди, неординарне бачення завтрашнього дня України, її майбутнього місця і ролі в житі людства. Народний Президент здавалося б веде нас до Європи, до кращого життя, до нашого добробуту, але це не зовсім так, він погрузив нашу країну у війну, і щоб її припинити, пан Президент  нічого не робить, бо за стільки років ще достатньо не нажив. Я дуже сумніваюсь, що при такій владі ми гідно називатимемось європейцями.
  Неможливо не згадати про сьогоднішню війну на Сході нашої прекрасної України, де загинули і гинуть молоді солдати за свою Батьківщину. Війна забирає молодих і руйнує майбутнє.  Здається, немає такої школи чи садочка, де б діти не писали листи зі словами підтримки та вдячності героям, збирали кошти для закупівлі військових потреб, розмальовували малюнки. Скільки  ще забере вона, твоїх дітей не твоя війна? А може вже досить? Я маю мрію! Жити в країні в якій ми єдині, в якій щаслива кожна дитина, кожна родина, в якій я можу бути людиною, в якій немає війни і ненависті, і ми може сміливо йти вперед, в якій я бачу світло і не бачу зброю, в якій я пишаюсь тобою і собою.  
        Село, у якому я живу, дуже гарне, мальовниче. Воно потопає у зелені садів і лісів, поселення села проходить понад гірською річкою Черемош, вдень шум цивілізації перекриває пташиний спів, а вночі повітря наповнюється звуком цикад. Навкруги – добротні будинки, школа, де кожен учень може скористатися Інтернетом, поштове відділення, магазини, повні продуктів…Одним словом – Європа! Але, якщо придивитися пильніше, - сміття на вулицях, забруднені річки, у лісах відпочиваючі «забули» поприбирати свої пляшки, поліетиленову тару. А ще до цього можна додати, що рівень доходів моїх односельчан – мізерний, кожен другий з молоді – на заробітках, та ще й закордоном. А наша тривалість життя чи
охорона здоров’я? Вони далеко не європейські. Мені боляче усе це визнавати, але інтелектуально, культурно та матеріально-стабільно ми зовсім не забезпечені. Діти геть перестали ходити в бібліотеки, мало читаємо книг, а десятки людей – і навіть моїх ровесників, ніколи в житті не бачили музеїв, не відвідували театри. Обличчя односельчан втомлені, байдужі, а деякі навіть злі. На жаль, це не «європейська нація», це – найдешевша у Європі робоча сила.  Для того, щоб бути європейською країною, потрібно, щоб кожна людина зробила якийсь вагомий внесок, доклала зусиль, щоб бути на Європейському рівні.
         Здавалося б бути європейцем дуже легко, але це зовсім не так. На мою думку, бути європейцем — це справа гідності, адже не кожен може присвятити себе самоврядуванню, працювати на благо Батьківщини й всього світу, бути відкритим до нових ідей. Бути європейцем це не подарунок долі, який людина отримує в дитинстві, народившись на території певної країни. Бути європейцем означає бути сучасною людиною, яка є господарем власної свідомості. Це і є та мета, до якої сьогодні прагнуть українці. Досягнувши її, ми навіть не помітимо, як до нашої Батьківщини прийде успіх і процвітання.
        Знаючи, що ми європейська держава, значить ми толерантні, відкриті, освічені люди, які можуть вільно спілкуватись та співпрацювати із людьми інших держав. Нам слід піклуватись про природу, що нас оточує, адже це не менш важливий елемент європейського світогляду. Ми маємо піклуватися про природні багатства нашої країни, виховувати в себе та своїх нащадків адекватну екологічну поведінку.
        У майбутньому я мрію стати журналістом. І чудово розумію, що мені потрібно багато працювати над тим, щоб стати журналістом. Я вірю, що зможу змінити цей світ на краще. Потрібно тільки докласти зусиль. Я намагатимусь донести до українців, що ми одна сім’я, ми одна Батьківщина, нам слід бути разом і робити все, щоб наша Україна процвітала і ніколи не зазнала занепаду. Якщо ми не будемо цікавитися долею нашого рідного краю, то ми вже ніяка не сім’я, адже cім’я – це не просто група людей, які знають одне одного, сім’я – це найдорожча і найцінніша річ у житті кожної людини. Отже, ми є родина, яка завжди повинна триматися разом.
          Я – частинка великого народу, чим по-справжньому пишаюся. Треба завжди пам’ятати, що Україна – це наш рідний дім. Земля пращурів дає силу й натхнення. Тільки тут ми можемо дихати справді на повні груди, тільки тут ми можемо жити на повну силу, тільки тут ми одна велика родина.
      Я вважаю, що найщасливіша та людина, яка має Батьківщину. Я народилася в Україні і дуже її люблю. Батьківщина – найдорожче, що є в людини. Історія нашої країни багата і славетна. Наш народ непереможний та терплячий. 
      Я вірю в процвітання моєї Батьківщини. Я впевнена, що мій народ буде жити у мирі та достатку, щасливий та впевнений у завтрашньому дні! І що так само, як і я, і багато людей любитимуть нашу рідну землю, єдину й неповторну.
Якщо ми хочемо бути справжніми європейцями, ми мусимо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти одне за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя, злагоди і гармонії в цілому світі. Словом, відповідати великому званню українця.
        Так, майбутнє України в наших руках. І ми обов’язково подбаємо про її майбутнє. Озираючись назад, вивчаючи історію українського народу, ми обов’язково зміцнимо нашу державу і відродимо її авторитет у світі. Адже, ми є український народ і тільки від нас залежить, яким стане наше майбутнє.
         Я вірю, що наша Україна – європейська держава, а я у ній – європеєць!


Конкурс "Я - європеєць"

Відомості про автора:
 Петрищук Іванна Василівна,13 років
учениця 8 класу
Рибненської загальноосвітньої школи  I-II ступенів
с.Рибне
Косівський район
Івано-Франківська область

Керівник-вчитель історії і права Атаманюк Наталія Василівна

               
                   «Я- європеєць»
    Одного разу я запитала в мами, хто такий європеєць? На що мати  відповіла, що європеєць – це перш за все культурна людина. Натомість  тлумачний словник каже, «європеєць- це житель або уродженець Європи». На мою думку,  Європа починається із  кожного з нас, у наших мріях, думках та  цілях,  які ми ставимо на своєму життєвому шляху. Адже нам потрібно навчатися, працювати, відчувати що ми є українцями та європейцями водночас. Слова європейського гімну давно запали мені в душу та були вивчені за власним вибором. Мені до вподоби європейські символи, також я люблю читати книги не лише українською, але й іншими мовами. До мого раціону входить  багато європейських страв, зокрема – піца, чизкейк, різні овочеві салати та смачні солодкі десерти.
   Але  перш за все, я – українка і моя улюблена книжка «Кобзар», який завжди під рукою, коли я шукаю розради для душі та відповідей на складні питання.
   Як учениця старшої школи, чітко усвідомлюю значимість активної життєвої позиції. В цьому плані для мене орієнтиром є мої батьки, зокрема рідний тато, який був учасником подій на Майдані тав зоні АТО. Згадую дні, як ми  всією сім’єю чекали тата із війни. Тоді я чітко зрозуміла, як важливо в українському суспільстві сформувати демократичні європейські цінності, вчитися відстоювати свої права надані Конституцією, проте й не забувати про обов’язки перед державою.
 На сьогоднішній день, я не можу не зачепити  тему  війни на Сході. Адже немає  жодної школи, яка б не брала участі в акціях «Напиши листа солдату», «Допоможи солдату», «Подаруй солдату шоколадку» та інші. Хочеться якнайшвидше закінчити війну та щоб наступив мир на Україні.
   На мою думку, найголовніші проблеми в Україні - це духовний світ сучасної людини, її моральні якості. Незважаючи на важливість електронних технологій, залишається і буде залишатися живе спілкування та читання книг.
В цьому плані, мені подобаються слова литовського поета Едуарда Межилайтіса, що «поет може оживити і опоетизувати предмети і явища світу лише в один спосіб: пропустивши їх, немов через фільтр, через своє «я».
З цим висловом я йду по житті і  вдячна Едуарду Межилайтісу за такі влучні розумні слова. Якщо ми європейці, тож поводьмося як європейці, будьмо щирими, ввічливими, допомагаймо один одному, спілкуймося один з одним. Але найголовніше має бути культ Книги скрізь, починаючи із батьківського дому і дальше по житті.
   Моє село, в якому я живу, дуже гарне, неповторне. Воно розміщене на лівому березі річки Черемош, яка несе свої води у річку Прут, а та у могутній Дністер. Навкруги  - добротні будинки, сучасна школа, де кожен учень може скористатися Інтернетом, отримати знання. В селі наявна  інфраструктура - поштове відділення, Народний дім, пилорама, магазини із різноманітною продукцією. Справжньою пам’яткою культури є церква святого Дмитрія із 150-літньою історією. Прямо справжня Європа!
 Але чому, так багато чому? Чому ми бідно живемо, чому із кожної другої хати виїхали за кордон на заробітки, заради навчання дітей, чи через хворобу? Хто відповість? Хочеться бачити своє майбутнє тут, а не десь за океаном. Ось недавно бачила в новинах історію успіху 32-літнього хлопця з України, який став відомим піцайолою в Італії, та запатентував свій рецепт тіста, але таки має надію повернутись на Батьківщину. І таких випадків по цілому світу є дуже багато. 
 Україно! Тобі не потрібні твої таланти? Сумно, прикро, жаль огортає мене.
   Але я щиро вірю в кращі часи на Україні!
  Українці всього світу  цінують своє національні символи та ідеали. Ми знаємо, що Україна - серце Європи, географічний центр –на Закарпатті, поблизу Рахова. Отже, сам Бог велів нам бути разом з Європою, разом із провідними європейськими країнами, такою як Литва, та брати приклад з її лідерів.
  Я люблю свою Україну! Я-патріотка своєї держави! Я- європейка!